Вже традиційними для депортованих українців на початку вересня стали відвідини відпустового місця – Кальварії Пацлавської (Республіка Польща). Поїздки надсянців присвячені 9 вересня 1944 року – історичному дню, коли за радянсько-польським договором, наші етнічні землі відійшли під юрисдикцію Польщі. А цьогоріч ще поїздка, що відбулась 8 вересня, припала ще й на свято Різдва Пресвятої Богородиці (за римо-католицьким календарем). Тож надсянці в особливо піднесеному настрої мали гарну нагоду спільно помолитись, побувати на Богослужінню у місцевому костелі, відвідати місце, де стояла українська церква. На цьому святому та значущому для кожного українця місці молились за мир в нашій державі, спокій в родинах, добру долю для українського народу. Побували і на Хресній дорозі, укладеній о.Данилом Бодревичем.
Опісля поклали квіти до пам’ятного Хреста, напились та набрали додому цілющої водиці та, піднесені духовно, щасливо повернулись додому – традиційно виконуючи милі серцю пісні незабутого краю. За допомогу в організації поїздки надсянці висловлюють вдячність народному депутату України Ярославу Дубневичу.
До теми – з історії відпустового місця Кальварії Пацлавської:
На окраїні Перемишльської Землі, в одному з найстаріших поселень Пацлав-Кальварія, згідно з літописом, уже в 1311 р. за часів володіння короля Юрія існувала дерев’яна церква, посвячена св. Симеону Стовпнику. Згодом у цій церкві з'явилася ікона, яку, згідно підпису на ній, написав "чернець Лаврентій року Божого 1409". До Матері Божої, явленої в цій іконі люди приносили свої потреби, болі, прохання і молитви. Богородиця вислуховувала своїх дітей і подавала материнську поміч, захист від ворогів, розраду у нещастях, зцілення в немочах. Пацлав-Кальварія стало місцем паломництва побожного українського люду, котрий із молитвами сходився до чудотворного місця – джерела духовної благодаті. Найбільший ворог Церкви прийшов у двадцятому столітті – радянська безбожна деспотична влада, яка насильно переселила велику частину українців зі своїх споконвічних земель, і віддала цю територію під юрисдикцію Польщі. Після 1946 року в селі Пацлав вже не залишилося жодного українця. Спочатку було знищено дерев’яну Церкву, а в 1957 році і муровану. Залишився тільки фундамент та дерев’яний Хрест на згадку про славну святиню. Проте Пацлавська Кальварія як відпустове місце не зникла. Паралельно з українцями в цьому селі проживали і поляки, а з 1409 року там знаходився монастир латинського обряду отців францисканців. У 1679 році їм передали на зберігання образ Пресвятої Богородиці, який перевезли з міста Кам’янець Подільський, коли на цю територію напали турки. Він знаходився спочатку в старому костелі, а з 1776 року в новому, який був розташований на відстані десь біля двісті метрів від нашої української Церкви. Цей образ також був чудодійним і мав такі самі привілеї як і наш український.